полька
ПО́ЛЬКА¹ див. поля́ки.
ПО́ЛЬКА², и, ж. Старовинний чеський швидкий за темпом парний народний танець із дводольним тактом.
[Мотря:] Умієте танцювати польки? Чого ж ви мовчите? (Кроп., II, 1958, 25);
Горобець [прізвище] хромовими чобітьми вибивав польку (Зар., На.. світі, 1967, 18);
// Музика до цього танцю, музичний твір у ритмі цього танцю.
— Я буду грати польку, а ви будете мені акомпанувати (Н.-Лев., III, 1956, 238);
З вікон уже полилась задьориста мелодія польки (Шовк., Інженери, 1956, 453).
ПО́ЛЬКА³, и, ж. Вид чоловічої стрижки, при якій волосся злегка підстригається на скронях і потилиці.
Галя Бурейко, темно-руса дівчина, підстрижена під польку, з очима, схожими на стиглі вишні, і Ніна Старченко, сіроока, конопатенька.., сиділи на третій парті (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 23);
Суботнього дня на подвір’я до Грицькового батька сходилися парубки, щоб постригтися під польку (Літ. Укр., 9.V 1968, 1);
// Волосся, підстрижене таким способом.
Він був розгублений, і завжди чепурно причесана полька була розтріпана (Головко, II, 1957, 142);
Мірошниченко.. поправляє свою польку, що нависає на очі (Стельмах, II, 1962, 15).
Словник української мови (СУМ-11)