полька
ПО́ЛЬКА¹ див. поля́ки.
ПО́ЛЬКА², и, ж.
Старовинний чеський швидкий за темпом парний народний і бальний танець.
[Мотря:] Умієте танцювати польки? Чого ж ви мовчите? (М. Кропивницький);
Горобець [прізвище] хромовими чобітьми вибивав польку (М. Зарудний);
// Музика до цього танцю, музичний твір у ритмі цього танцю.
– Я буду грати польку, а ви будете мені акомпанувати (І. Нечуй-Левицький);
З вікон уже полилась задьориста мелодія польки (Ю. Шовкопляс).
ПО́ЛЬКА³, и, ж.
Чоловіча стрижка, при якій волосся злегка підстригається на скронях і потилиці.
Галя Бурейко, темно-руса дівчина, підстрижена під польку, і Ніна Старченко, сіроока.., сиділи на третій парті (П. Автомонов);
Суботнього дня на подвір'я до Грицькового батька сходилися парубки, щоб постригтися під польку (з газ.);
// Волосся, підстрижене таким способом.
Він був розгублений, і завжди чепурно причесана полька була розтріпана (А. Головко);
Мірошниченко .. поправляє свою польку, що нависає на очі (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)