полька
ПО́ЛЬКА¹ див. поля́ки.
ПО́ЛЬКА², и, ж.
Старовинний чеський швидкий за темпом парний народний і бальний танець.
[Мотря:] Умієте танцювати польки? Чого ж ви мовчите? (М. Кропивницький);
Горобець [прізвище] хромовими чобітьми вибивав польку (М. Зарудний);
// Музика до цього танцю, музичний твір у ритмі цього танцю.
– Я буду грати польку, а ви будете мені акомпанувати (І. Нечуй-Левицький);
З вікон уже полилась задьориста мелодія польки (Ю. Шовкопляс).
ПО́ЛЬКА³, и, ж.
Чоловіча стрижка, при якій волосся злегка підстригається на скронях і потилиці.
Галя Бурейко, темно-руса дівчина, підстрижена під польку, і Ніна Старченко, сіроока.., сиділи на третій парті (П. Автомонов);
Суботнього дня на подвір'я до Грицькового батька сходилися парубки, щоб постригтися під польку (з газ.);
// Волосся, підстрижене таким способом.
Він був розгублений, і завжди чепурно причесана полька була розтріпана (А. Головко);
Мірошниченко .. поправляє свою польку, що нависає на очі (М. Стельмах).
Значення в інших словниках
- полька — I див. поляки. II -и, ж. Старовинний чеський швидкий за темпом парний народний танець із дводольним тактом. || Музика до цього танцю, музичний твір у ритмі цього танцю. III -и... Великий тлумачний словник сучасної мови
- полька — (від чеськ. pulka — половина) — 1. Чеський народний танець, який виконується в швидкому русі. Музичний розмір 2/4 2. Бальний танець, який походить від народної П.(1). Зразки П.- у М.Балакірева, А.Дворжака, А.Рубінштейна, С.Рахманінова, Б.Сметани, П.Чайковського, Ф.Шопена, Й.Штрауса та ін. Словник-довідник музичних термінів
- полька — по́лька 1 іменник жіночого роду, істота представниця національності по́лька 2 іменник жіночого роду танець по́лька 3 іменник жіночого роду стрижка Орфографічний словник української мови
- полька — полька швидкий танець парами (м, ср, ст) ◊ полька гостра як жиле́тка = полька з ґу́дзом (ср) ◊ полька з ґу́дзом дуже швидка полька, популярна на забавах, зокрема на весіллях (м, ср, ст) ◊ шу́тер полька = полька з ґу́дзом (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- полька — по́лька (чес. polka) старовинний чеський парний народний і бальний танок. Словник іншомовних слів Мельничука
- полька — Чеський народний танець, жвавий, музичний розмір 2/4, виник бл. 1830, швидко завоював популярність в Європі; використовувався як стилізований музичний жанр. Універсальний словник-енциклопедія
- полька — ПО́ЛЬКА (жінка польської національності), ПОЛЯ́ЧКА, ЛЯ́ШКА іст., ЛЯХІ́ВКА (ЛЯХО́ВКА) іст. Марія Вікторівна Добровольська за походженням наполовину полька (з газети); (Личак... Словник синонімів української мови
- полька — По́лька, -льки, -льці; по́льки, по́льок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- полька — ПО́ЛЬКА¹ див. поля́ки. ПО́ЛЬКА², и, ж. Старовинний чеський швидкий за темпом парний народний танець із дводольним тактом. [Мотря:] Умієте танцювати польки? Чого ж ви мовчите? (Кроп. Словник української мови в 11 томах
- полька — Полька, -ки ж. 1) Полька. Ой ти руський, а я полька. Чуб. V. 1163. 2) Танецъ: полька. Левиц. Пов. 240. 3) Названіе коровы. Kolb. І. 65. Словник української мови Грінченка