1. Орфографічний словник української мови

полька

по́лька 1

іменник жіночого роду, істота

представниця національності

по́лька 2

іменник жіночого роду

танець

по́лька 3

іменник жіночого роду

стрижка

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полька — I див. поляки. II -и, ж. Старовинний чеський швидкий за темпом парний народний танець із дводольним тактом. || Музика до цього танцю, музичний твір у ритмі цього танцю. III -и... Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полька — (від чеськ. pulka — половина) — 1. Чеський народний танець, який виконується в швидкому русі. Музичний розмір 2/4 2. Бальний танець, який походить від народної П.(1). Зразки П.- у М.Балакірева, А.Дворжака, А.Рубінштейна, С.Рахманінова, Б.Сметани, П.Чайковського, Ф.Шопена, Й.Штрауса та ін. Словник-довідник музичних термінів
  3. полька — ПО́ЛЬКА¹ див. поля́ки. ПО́ЛЬКА², и, ж. Старовинний чеський швидкий за темпом парний народний і бальний танець. [Мотря:] Умієте танцювати польки? Чого ж ви мовчите? (М. Кропивницький); Горобець [прізвище] хромовими чобітьми вибивав польку (М. Словник української мови у 20 томах
  4. полька — полька швидкий танець парами (м, ср, ст) ◊ полька гостра як жиле́тка = полька з ґу́дзом (ср) ◊ полька з ґу́дзом дуже швидка полька, популярна на забавах, зокрема на весіллях (м, ср, ст) ◊ шу́тер полька = полька з ґу́дзом (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. полька — по́лька (чес. polka) старовинний чеський парний народний і бальний танок. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. полька — Чеський народний танець, жвавий, музичний розмір 2/4, виник бл. 1830, швидко завоював популярність в Європі; використовувався як стилізований музичний жанр. Універсальний словник-енциклопедія
  7. полька — ПО́ЛЬКА (жінка польської національності), ПОЛЯ́ЧКА, ЛЯ́ШКА іст., ЛЯХІ́ВКА (ЛЯХО́ВКА) іст. Марія Вікторівна Добровольська за походженням наполовину полька (з газети); (Личак... Словник синонімів української мови
  8. полька — По́лька, -льки, -льці; по́льки, по́льок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. полька — ПО́ЛЬКА¹ див. поля́ки. ПО́ЛЬКА², и, ж. Старовинний чеський швидкий за темпом парний народний танець із дводольним тактом. [Мотря:] Умієте танцювати польки? Чого ж ви мовчите? (Кроп. Словник української мови в 11 томах
  10. полька — Полька, -ки ж. 1) Полька. Ой ти руський, а я полька. Чуб. V. 1163. 2) Танецъ: полька. Левиц. Пов. 240. 3) Названіе коровы. Kolb. І. 65. Словник української мови Грінченка