польний

ПО́ЛЬНИЙ, а, е: По́льний ге́тьман — помічник коронного гетьмана.

Польний гетьман Миколай Потоцький повів польське військо на козаків (Н.-Лев., VII, 1966, 24);

Коли козаки наблизились, гетьман польний дав знак стати їм довкола себе (Панч, Гомон. Україна, 1954, 9).

Значення в інших словниках

1. польний — По́льний. Польовий. У Відни за дозволом міністерства війни отворено на наддунайских полях т. зв. Zwischenbrück — осьмитижневі вправи воєнних польних пекарень (Б., 1895, 20, 4) // пол. polny — польовий.  Українська літературна мова на Буковині
2. польний — по́льний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. польний — ПО́ЛЬНИЙ, а, е: По́льний (коро́нний) ге́тьман див. ге́тьман.  Словник української мови у 20 томах