польський
ПО́ЛЬСЬКИЙ, а, е. Прикм. до поля́ки і Польща.
Одна [частина монголів] пішла на захід, мабуть, під Судомир, у польську країну (Фр., VI, 1951, 50);
Народе польський! День новий Стрічаєш ти у славі, Сіяє подвиг трудовий У Кракові й Варшаві (Рильський, III, 1961, 131);
Багато хто знає польського письменника Владислава Реймонта (Еллан, II, 1958, 190);
// Власт. полякам.
— Випиймо, о. Мойсей, за вічну пам’ять шляхетського, польського гонору! (Н.-Лев., І, 1956, 126);
Прадід ішов і співав гайдамацької пісні про школяра — «аж ось іде школярець польської натури, на йом’ штани-шаровари свинячої шкури» (Ю. Янов., II, 1958, 186).
Словник української мови (СУМ-11)