полювання
ПОЛЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. полюва́ти.
Не тоді собак годувать, як на полювання їхать (Укр.. присл.., 1955, 205);
Раннім ранком ми з Ласкаро Подались на полювання На ведмедя (Л. Укр., IV, 1954, 154);
Коли мисливець підходить до лугу чи болота, багатого на дичину, його охоплює радісне передчуття щасливого полювання (Рильський, III, 1956, 128);
Тяжко починалося його полювання на землю. В усі боки шарпався чоловік, щоб роздобути копійку, ходив на заробітки (Стельмах, II, 1962, 114);
Поблизу Південно-Африканського узбережжя океанські хвилі віками приховували від людей алмази, на які тепер почалося справжнє полювання… (Веч. Київ, 16.XI 1967, 3).
Словник української мови (СУМ-11)