полюваннячко
ПОЛЮВА́ННЯЧКО, а, с. Пестл. до полюва́ння.
Поїхав Івась на полюваннячко, Покинув Ганнусю на горюваннячко (Укр. нар. пісні, II, 1965, 297);
[Олександра Олексіївна (до гостя з посмішкою):] Він ото тільки збирається. А за минуле літо все його полюваннячко (показує на рукопис) отам (Баш, П’єси, 1958, 11).
Словник української мови (СУМ-11)