полювання

ПОЛЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. полюва́ти.

Не тоді собак годувать, як на полювання їхать (Укр.. присл.., 1955, 205);

Раннім ранком ми з Ласкаро Подались на полювання На ведмедя (Л. Укр., IV, 1954, 154);

Коли мисливець підходить до лугу чи болота, багатого на дичину, його охоплює радісне передчуття щасливого полювання (Рильський, III, 1956, 128);

Тяжко починалося його полювання на землю. В усі боки шарпався чоловік, щоб роздобути копійку, ходив на заробітки (Стельмах, II, 1962, 114);

Поблизу Південно-Африканського узбережжя океанські хвилі віками приховували від людей алмази, на які тепер почалося справжнє полювання… (Веч. Київ, 16.XI 1967, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

полювання — Лови, влови, ловля, ловитва, (гуртом загоничів) облава; (на відьом) переслідування кого; (на самоцвіти) гонитва за чим; п! МИСЛИВСТВО. Словник синонімів Караванського
полювання — [пол'уван':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
полювання — -я, с. Дія за знач. полювати. Тихе полювання — збирання грибів. Великий тлумачний словник сучасної мови
полювання — полюва́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
полювання — ПОЛЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. полюва́ти. Не тоді собак годувать, як на полювання їхать (прислів'я); Раннім ранком ми з Ласкаро Подались на полювання На ведмедя (Леся Українка); Коли мисливець підходить до лугу чи болота, багатого на дичину... Словник української мови у 20 томах
полювання — Вистежування, переслідування, відстріл або вилов тварин згідно з мисливськими правилами; важлива частина мисливства. Універсальний словник-енциклопедія
полювання — МИСЛИ́ВСТВО (добування диких звірів і птахів як промисел); ПОЛЮВА́ННЯ (розшуки, вистежування й переслідування диких звірів і птахів з метою вбити або спіймати їх); ЛОВЕ́ЦТВО, ЛО́ВИ, УЛО́ВИ (ВЛО́ВИ), ЛОВИ́ТВА, УЛО́В (ВЛОВ) заст. (перев. Словник синонімів української мови
полювання — Полюва́ння, -ння, -нню, на -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)