полярник

ПОЛЯ́РНИК, а, ч. Дослідник полярних районів, учасник полярної експедиції, зимівник полярної станції.

Вивчення Центральної Арктики з дрейфуючої криги стало основним методом радянських полярників (Рад. Укр., 13.I 1965, 3).

Значення в інших словниках

1. полярник — -а, ч. Дослідник полярних районів, учасник полярної експедиції, зимівник полярної станції.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. полярник — поля́рник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. полярник — ПОЛЯ́РНИК, а, ч. Дослідник полярних районів, учасник полярної експедиції; зимівник полярної станції. В Арктиці та Антарктиці полярники проводять систематичні спостереження за станом навколишнього середовища (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах