поліпшувач
ПОЛІ́ПШУВАЧ, а, ч. Той чи те, ким або чим поліпшується хто-, що-небудь.
Використовується [донська порода коней] як поліпшувач місцевих верхових і робочих коней (Колг. енц.. І, 1956, 608);
Зерно сильних пшениць використовують як поліпшувач борошна слабких пшениць (Хлібороб Укр., 8, 1966, 16).
Словник української мови (СУМ-11)