політемігрант
ПОЛІТЕМІГРА́НТ, а, ч. Скорочення: політичний емігрант.
Бойовим центром колишніх полонених та політемігрантів стала Російська комуністична група у Будапешті (Ком. Укр., 3, 1969, 83);
[Анна-Марія] — дочка німецьких політемігрантів, які виїхали з Німеччини на початку 20-х років (Літ. Укр., 5. IX 1969, 4);
Матеріальне становище політемігранта Драгоманова було надто скрутним (М. Ол., Туди, де бій, 1971, 138).
Словник української мови (СУМ-11)