1. Словник української мови в 11 томах

політемігрант

ПОЛІТЕМІГРА́НТ, а, ч. Скорочення: політичний емігрант.

Бойовим центром колишніх полонених та політемігрантів стала Російська комуністична група у Будапешті (Ком. Укр., 3, 1969, 83);

[Анна-Марія] — дочка німецьких політемігрантів, які виїхали з Німеччини на початку 20-х років (Літ. Укр., 5. IX 1969, 4);

Матеріальне становище політемігранта Драгоманова було надто скрутним (М. Ол., Туди, де бій, 1971, 138).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. політемігрант — -а, ч. Політичний емігрант; той, хто емігрував з політичних мотивів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. політемігрант — політемігра́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. політемігрант — ПОЛІТЕМІГРА́НТ, а, ч. Скорочення: політичний емігрант. [Анна-Марія] – дочка німецьких політемігрантів, які виїхали з Німеччини на початку 20-х років (з газ.); Матеріальне становище політемігранта Драгоманова було надто скрутним (М. Олійник). Словник української мови у 20 томах