1. Словник української мови у 20 томах

політемігрант

ПОЛІТЕМІГРА́НТ, а, ч.

Скорочення: політичний емігрант.

[Анна-Марія] – дочка німецьких політемігрантів, які виїхали з Німеччини на початку 20-х років (з газ.);

Матеріальне становище політемігранта Драгоманова було надто скрутним (М. Олійник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. політемігрант — -а, ч. Політичний емігрант; той, хто емігрував з політичних мотивів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. політемігрант — політемігра́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. політемігрант — ПОЛІТЕМІГРА́НТ, а, ч. Скорочення: політичний емігрант. Бойовим центром колишніх полонених та політемігрантів стала Російська комуністична група у Будапешті (Ком. Укр. Словник української мови в 11 томах