політично
ПОЛІТИ́ЧНО. Присл. до політи́чний 1,4.
У більшості своїй наші кадри політично зрілі, ідейно загартовані, добре знають виробництво, вміють працювати з людьми (Ком. Укр., 5, 1966, 15);
Я вийшов з інституту в 1914 році з умінням учити школярів, політично неписьменним і темним юнаком дев’ятнадцяти з половиною років (Довж., І, 1958, 14);
З тюрми випустили [Арте-ма], але на завод уже не прийняли як політично неблагонадійного (Головко, II, 1957, 438);
В вільну хвилину підсідала до Марусі стара їмость і починала розмову, але тонко, політично, здалека (Хотк., II, 1966, 43).
Словник української мови (СУМ-11)