помалу-малу
ПОМА́ЛУ-МА́ЛУ, присл., розм. Те саме, що пома́лу.
Плакала [Гаїнка] довго, тоді помалу-малу почала затихати (Гр., II, 1963, 460);
Залишившися наодинці з незвичайною гостею, Друзь помалу-малу впорався зі своїм сторопінням (Шовк., Людина.., 1962, 405);
Легесенька [хмарка].. помалу-малу рожевенька.. Линула вона у небі (Вас., II, 1959, 489).
Словник української мови (СУМ-11)