поманливий

ПОМА́НЛИВИЙ, а, е, розм. Те саме, що манли́вий.

І знов йметься їй на життя веселе і любе, і забігає вона вже думками поманливими… (Вовчок, І, 1955, 215).

Значення в інших словниках

1. поманливий — пома́нливий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. поманливий — -а, -е, розм. Те саме, що манливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поманливий — ПОМА́НЛИВИЙ, а, е, розм. Те саме, що манли́вий. І знов йметься їй на життя веселе і любе, і забігає вона вже думками поманливими... (Марко Вовчок).  Словник української мови у 20 томах
4. поманливий — ПРИВА́БЛИВИЙ (який притягає до себе, викликає захоплення своїми якостями, властивостями, зовнішнім виглядом тощо), ПРИВА́БНИЙ рідше, ВАБЛИ́ВИЙ, ВА́БНИЙ, ЗВАБЛИ́ВИЙ, ЗВА́БНИЙ, ПОВА́БНИЙ, ПРИНА́ДНИЙ, ПРИНА́ДЛИВИЙ рідше, МАНЛИ́ВИЙ, ПРИМА́НЛИВИЙ...  Словник синонімів української мови
5. поманливий — Поманли́вий, -а, -е Заманчивый. Була десь у тісній земній неволі, та се визволилася, і Знов ійметься їй на життя веселе й любе, і забігає вона вже думками поманливими. МВ. ІІ. 134.  Словник української мови Грінченка