помежувати

ПОМЕЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш. Док. до межува́ти 1.

*Образно. — Що ж, коли їх доля так помежувала: одному дала багато, а другому — нічого… (Мирний, II, 1954, 252).

Значення в інших словниках

1. помежувати — помежува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. помежувати — -ую, -уєш. Док. до межувати 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. помежувати — ПОМЕЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш. Док. до межува́ти 1. * Образно. – Що ж, коли їх доля так помежувала: одному дала багато, а другому – нічого... (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
4. помежувати — Помежувати, -жую, -єш гл. Размежевать (во множествѣ). Ой помежували степи запорозькі і козацькі славні луки. О. 1861. VIII. 101.  Словник української мови Грінченка