померхнути

ПОМЕ́РХНУТИ і ПОМЕ́РХТИ, хну, хнеш, док.

1. Утратити яскравість, блиск (про джерело світла); потьмяніти.

Схід спалахнув. І померхнули зорі останні (Дор., Серед степу.., 1952, 18);

// Утратити блиск, свіжість; поблякнути.

Тут були старовинні поламані свічада, ікони, на яких померхли фарби (Скл., Карпати, II, 1954, 93);

// Стати сумним, похмурим.

Поглянула я тоді.. на його: червоний, обдутий якийсь він, очі в його якось померхли… (Вовчок, І, 1955, 277).

2. перен. Стати невиразним, неясним, нечітким.

Павло сам довго не міг заснути, увесь виповнений думками й о́бразами, що навіть померхли вже були в останній час (Головко, II, 1957, 416).

3. перен. Утратити значення, важливість.

Ореол над ним дуже швидко померхне (Шовк., Інженери, 1956, 261).

Значення в інших словниках

1. померхнути — поме́рхнути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. померхнути — і померхти, -хне, док. 1》 Утратити яскравість, блиск (про джерело світла); потьмяніти. || Утратити блиск, свіжість; поблякнути. || Стати сумним, похмурим. 2》 перен. Стати невиразним, неясним, нечітким. 3》 перен. Утратити значення, важливість.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. померхнути — ПОМЕ́РХНУТИ і ПОМЕ́РХТИ, хну, хнеш, док. 1. Утратити яскравість, блиск (про джерело світла); потьмяніти. Схід спалахнув. І померхнули зорі останні (П.  Словник української мови у 20 томах
4. померхнути — СЛА́БНУТИ (про почуття, переживання, пристрасті і т. ін. — ставати слабшим, втрачати силу), СЛА́БШАТИ, СЛАБІТИ, СЛАБІ́ШАТИ, ТАМУВА́ТИСЯ, УГАМО́ВУВАТИСЯ (ВГАМО́ВУВАТИСЯ), УТИ́ШУВАТИСЯ (ВТИ́ШУВАТИСЯ), УТИША́ТИСЯ (ВТИША́ТИСЯ)...  Словник синонімів української мови