помитий

ПОМИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поми́ти.

За тією горбиною.. стирчали оточені колючим терном, обвітрені й помиті дощами руїни (Юхвід, Оля, 1959, 33);

// У знач. прикм.

Біла скатірка на столі та помиті лави аж сяли чистотою (Коцюб., І, 1955, 53);

Врешті коли уже час настав їм додому вертатись, Мулів вони запрягли й поскладали одежу помиту (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 116).

Значення в інших словниках

1. помитий — поми́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. помитий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до помити. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. помитий — ПОМИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до поми́ти. За тією горбиною .. стирчали оточені колючим терном, обвітрені й помиті дощами руїни (Л. Юхвід); // у знач. прикм. Біла скатірка на столі та помиті лави аж сяли чистотою (М.  Словник української мови у 20 томах