помити

ПОМИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., перех. і без додатка. Очистити від бруду водою або іншою рідиною.

Посадивши коровай та шишки в піч, молодиці помили руки, заслали столи скатертями (Н.-Лев., III, 1956, 73);

— Візьми, дитино, відерце та принеси мені води з Ташані, бо треба картоплю помити (Тют., Вир, 1964, 232);

Корабельний кок.. тільки що нагодував команду, помив та сховав посуд і порається на камбузі (Ткач, Жди.., 1959, 39);

// розм. Попрати (білизну, одяг і т. ін.).

[Xимка:] Переказував [панич], щоб прийшла узять сорочки помити (Мирний, V, 1955, 245).

Поми́ти ха́ту (каза́рму і т. ін.) — очистити від бруду водою підлогу в хаті, казармі і т. ін.

У свят-вечір зранку не вивели солдатів на муштру, а наказали чисто прибрати й помити казарму (Тулуб, В степу.., 1964,198).

Значення в інших словниках

1. помити — поми́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. помити — -ию, -иєш, док., перех. і без додатка. Очистити від бруду водою або іншою рідиною. || розм. Попрати (білизну, одяг і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. помити — ПОМИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., що, рідше кого і без дод. Очистити від бруду водою або іншою рідиною. Посадивши коровай та шишки в піч, молодиці помили руки (І.  Словник української мови у 20 томах
4. помити — МИ́ТИ кого, що і без додатка (очищати від бруду водою або іншою рідиною), ВИМИВА́ТИ, БА́НИТИ діал.; ПОЛОСКА́ТИ (перев. речі, посуд); ЗМИВА́ТИ (з чогось); ВІДМИВА́ТИ (від чогось); ШАРУВА́ТИ розм., ВИШАРО́ВУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. помити — Поми́ти, -ми́ю, -ми́єш; -ми́й, -ми́ймо, -ми́йте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. помити — Помити, ми́ю, -єш гл. Помыть. Ой помила у воді, посушила на горі. Чуб. V. 435.  Словник української мови Грінченка