Великий тлумачний словник сучасної мови

помити

поми́ти

-ию, -иєш, док., перех. і без додатка.

Очистити від бруду водою або іншою рідиною.

|| розм. Попрати (білизну, одяг і т. ін.).

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. помити — поми́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. помити — ПОМИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., що, рідше кого і без дод. Очистити від бруду водою або іншою рідиною. Посадивши коровай та шишки в піч, молодиці помили руки (І.  Словник української мови у 20 томах
  3. помити — МИ́ТИ кого, що і без додатка (очищати від бруду водою або іншою рідиною), ВИМИВА́ТИ, БА́НИТИ діал.; ПОЛОСКА́ТИ (перев. речі, посуд); ЗМИВА́ТИ (з чогось); ВІДМИВА́ТИ (від чогось); ШАРУВА́ТИ розм., ВИШАРО́ВУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
  4. помити — Поми́ти, -ми́ю, -ми́єш; -ми́й, -ми́ймо, -ми́йте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. помити — ПОМИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., перех. і без додатка. Очистити від бруду водою або іншою рідиною. Посадивши коровай та шишки в піч, молодиці помили руки, заслали столи скатертями (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
  6. помити — Помити, ми́ю, -єш гл. Помыть. Ой помила у воді, посушила на горі. Чуб. V. 435.  Словник української мови Грінченка