помчатися

ПОМЧА́ТИСЯ, чу́ся, чи́шся, док. Те саме, що помча́ти 1, 2, 4, 5.

Помчалися темнії хмари далі (Мирний, І, 1954, 343);

Упав Данило на коня і помчавсь, не оглядаючись (Вовчок, І, 1955, 100);

Ловко підкотила велосипедом листоноша..; мовчки склала на стіл паку газет, журналів, листів; помчалась далі, завихривши по сліду своєму пелюстки опалого цвіту (Вол., Місячне срібло, 1961, 222);

Коні, почувши волю, шарпнулись із копита, витяглися — і помчались стрілою наввипередки (Коцюб., І, 1955, 188);

Тільки й чутно, що холодний Вітер дує та голодний Вовк помчався по дорозі І завив на перелозі (Щог., Поезії, 1958, 83);

Настануть .. дні солодкого щастя, полетять, помчаться безпереривним дзвенячим ланцюгом (Хотк., II, 1956, 57);

*Образно. Думки її помчалися геть за тим денщиком (Мирний, І, 1954, 243).

Значення в інших словниках

1. помчатися — помча́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. помчатися — -чуся, -чишся, док. Те саме, що помчати 1), 2), 4), 5).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. помчатися — ПОМЧА́ТИСЯ, чу́ся, чи́шся, док. Те саме, що помча́ти 1, 2, 4, 5. Помчалися темнії хмари далі (Панас Мирний); Упав Данило на коня і помчавсь, не оглядаючись (Марко Вовчок); Ловко підкотила велосипедом листоноша..  Словник української мови у 20 томах
4. помчатися — ПОБІ́ГТИ, КИ́НУТИСЯ, МЕТНУ́ТИСЯ, МЕТНУ́ТИ рідше, МАЙНУ́ТИ, ПОМЧА́ТИ підсил., ПОМЧА́ТИСЯ підсил. рідше, ПОНЕСТИ́СЯ підсил., ПОЛЕТІ́ТИ підсил., ПОЛИ́НУТИ підсил., ПОРИ́НУТИ розм., ПОГНА́ТИ розм., ПОГНА́ТИСЯ розм., ДРЕМЕНУ́ТИ розм., ЧКУРНУ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. помчатися — Помчатися, -мчуся, -чишся гл. Помчаться. Данило на коня і помчався не оглядаючись. МВ. І. 156.  Словник української мови Грінченка