помісь
ПО́МІСЬ¹, і, ж. Порода, потомство, виведені внаслідок схрещування тварин чи рослин різних видів, порід, сортів.
Потомство, одержане в результаті міжпородного схрещування, називається помісями (Свинар., 1956, 68);
// Окрема тварина чи рослина, що походить від схрещування двох видів, порід, сортів; гібрид.
Влітку Гопак на цепу сидить, взимку зайців ганяє для свого хазяїна. Бо він, здається, помісь гончака з дворнягою… (Коп., Подарунок, 1956, 95);
// перен., розм. Суміш чого-небудь.
Він глузував, називаючи Аркадія белетристом, поміссю Уельса з Жюль-Верном (Коп., Тв., 1955, 254).
ПО́МІСЬ², спол., част., діал. Неначе.
Як зварить [куховар] панам їсти,.. то ляже на лаві та все свище,.. та раптом як співоне! — дзвінко-тоненько, помісь півень кукурікає (Вовчок, І, 1955, 130).
Словник української мови (СУМ-11)