поміха

ПОМІ́ХА, и, ж., рідко.

1. Те, що заважає кому-, чому-небудь; перешкода.

Добре діло утіха, коли ділові не поміха (Укр.. присл.., 1955, 85);

— Сон не поміха; хто спить — той не грішить! — обізвалася баба (Мирний, III, 1954, 307);

[Ольга:] Я вашому щастю не поміха. Я нікому не заважаю (Зар., Антеї, 1962, 247).

2. тільки мн. Електромагнітні коливання, що викривляють сигнал, який приймається.

Значення в інших словниках

1. поміха — хохл. (помеха) завада, перешкода перешкода, завада, завага, перепона, перечіпка, притичина  Словник чужослів Павло Штепа
2. поміха — ПОМІ́ХА, и, ж., рідко. 1. Те, що заважає кому-, чому-небудь; перешкода. Добре діло утіха, коли ділові не поміха (прислів'я); – Сон не поміха; хто спить – той не грішить! – обізвалася баба (Панас Мирний); [Ольга:] Я вашому щастю не поміха (М. Зарудний).  Словник української мови у 20 томах