поміщицький

ПОМІ́ЩИЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до помі́щик.

Ми пам’ятаємо, що Пушкін належав до поміщицького класу і що цим пояснюється багато протиріч у його світогляді. Але великий він тим, що умів підноситися над своїм класом (Рильський, X, 1962, 21);

Поміщицька родина;

// Належний поміщикові, поміщикам.

Терентій недолюблював пана і, коли чув про поділ поміщицької землі, тримав руку за людьми (Стельмах, І, 1962, 461);

Друга [частина села] — Ставище — розкидалась понад ставком навпроти тодішнього поміщицького парку та винокурні (Крот., Сини.., 1948, 13);

// Який працює у поміщика, обслуговує його.

Дід Сазон Хомутенко наймитував у поміщика Бразуля і при цьому проявив деяке революційне ставлення до степового вампіра-магната, а саме у 1905 році під час селянського заколоту тріснув у пику поміщицького управителя Санька так, що того водою одливали (Тют., Вир, 1964, 150).

Значення в інших словниках

1. поміщицький — помі́щицький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. поміщицький — [поум’ішчиец'кией] м. (на) -кому/ -к'ім, мн. -к'і  Орфоепічний словник української мови
3. поміщицький — -а, -е. Прикм. до поміщик. || Який працює у поміщика, обслуговує його.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. поміщицький — ПОМІ́ЩИЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до помі́щик. Ми пам'ятаємо, що Пушкін належав до поміщицького класу і що цим пояснюється багато протиріч у його світогляді. Але великий він тим, що умів підноситися над своїм класом (М.  Словник української мови у 20 томах