понабухати

ПОНАБУХА́ТИ, а́є, док.

1. Набухнути (про бруньки, плоди і т. ін.).

Давно розтанув сніг і понабухали бруньки на деревах (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 69).

2. Набравшись рідиною, збільшитися в об’ємі (про частини тіла, місця на тілі); понабрякати.

Неподоєні матки замекали голосно в стійлах — Понабухали в них вим’я (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 167);

// у сполуч. із сл. жили, м’язи. Збільшитися в об’ємі від напруження.

Охрім сидить, вчепившись руками за полудрабки, трясеться на грудді разом з гарбою, аж голова підплигує, жили на сухій шиї понабухали (Тют., Вир, 1964, 282).

Значення в інших словниках

1. понабухати — понабуха́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. понабухати — -ає, док. 1》 Набухнути (про бруньки, плоди і т. ін.). 2》 Набравшись рідиною, збільшитися в об'ємі (про частини тіла, місця на тілі); понабрякати. || у сполуч. зі сл. жили, м'язи. Збільшитися в об'ємі від напруження.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. понабухати — ПОНАБУХА́ТИ, а́є, док. 1. Набухнути (про багато бруньок, плодів і т. ін.). Давно розтанув сніг і понабухали бруньки на деревах (І. Багмут). 2. Набравшись рідиною, збільшитися в об'ємі (про частини тіла, місця на тілі); понабрякати.  Словник української мови у 20 томах