понабухати

ПОНАБУХА́ТИ, а́є, док.

1. Набухнути (про багато бруньок, плодів і т. ін.).

Давно розтанув сніг і понабухали бруньки на деревах (І. Багмут).

2. Набравшись рідиною, збільшитися в об'ємі (про частини тіла, місця на тілі); понабрякати.

Неподоєні матки замекали голосно в стійлах – Понабухали в них вим'я (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);

// у сполуч. зі сл. жили, м'язи. Збільшитися в об'ємі від напруження.

Охрім сидить, вчепившись руками за полудрабки, трясеться на грудді разом з гарбою, аж голова підплигує, жили на сухій шиї понабухали (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. понабухати — понабуха́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. понабухати — -ає, док. 1》 Набухнути (про бруньки, плоди і т. ін.). 2》 Набравшись рідиною, збільшитися в об'ємі (про частини тіла, місця на тілі); понабрякати. || у сполуч. зі сл. жили, м'язи. Збільшитися в об'ємі від напруження.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. понабухати — ПОНАБУХА́ТИ, а́є, док. 1. Набухнути (про бруньки, плоди і т. ін.). Давно розтанув сніг і понабухали бруньки на деревах (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 69). 2. Набравшись рідиною, збільшитися в об’ємі (про частини тіла, місця на тілі); понабрякати.  Словник української мови в 11 томах