понабігати

ПОНАБІГА́ТИ, а́ємо, а́єте, док.

1. Прибігти, прибути в яке-небудь місце (про багатьох).

Зо усіх голодних місць понабігали закупати [хліб] (Г. Квітка-Основ'яненко);

З далеких сіл понабігали підводи, нічної доби чатували в лісі (К. Гордієнко);

Понабігали діти у двір.

2. Натекти поступово в багатьох місцях.

Понабігало води в діжки.

3. Виступити, з'явитися (про зморшки).

Глянула я через щілину: Омелько п'є та супиться, аж зморшки понабігали йому на лобі (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. понабігати — понабіга́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. понабігати — -аємо, -аєте, док. 1》 Прибігти, прибути в яке-небудь місце (про багатьох). 2》 Натекти поступово в багатьох місцях. 3》 Виступити, з'явитися (про зморшки).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. понабігати — ПОНАБІГА́ТИ, а́ємо, а́єте, док. 1. Прибігти, прибути в яке-небудь місце (про багатьох). Де хліба приторгує [Тихін], де підводи наньме [найме], та усе недорого і дешевш проти усіх, що тогді [тоді] зо усіх голодних місць понабігали закупати (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах
4. понабігати — Понабігати, -гаємо, -єте гл. Набѣжать, сбѣжаться (о многихъ). Понабігають з слободи дітвора до діда. Драг. 419.  Словник української мови Грінченка