понабухати

понабуха́ти

-ає, док.

1》 Набухнути (про бруньки, плоди і т. ін.).

2》 Набравшись рідиною, збільшитися в об'ємі (про частини тіла, місця на тілі); понабрякати.

|| у сполуч. зі сл. жили, м'язи. Збільшитися в об'ємі від напруження.

Значення в інших словниках

1. понабухати — понабуха́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. понабухати — ПОНАБУХА́ТИ, а́є, док. 1. Набухнути (про багато бруньок, плодів і т. ін.). Давно розтанув сніг і понабухали бруньки на деревах (І. Багмут). 2. Набравшись рідиною, збільшитися в об'ємі (про частини тіла, місця на тілі); понабрякати.  Словник української мови у 20 томах
3. понабухати — ПОНАБУХА́ТИ, а́є, док. 1. Набухнути (про бруньки, плоди і т. ін.). Давно розтанув сніг і понабухали бруньки на деревах (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 69). 2. Набравшись рідиною, збільшитися в об’ємі (про частини тіла, місця на тілі); понабрякати.  Словник української мови в 11 томах