понавішуваний
ПОНАВІ́ШУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до понаві́шувати.
Відвернулася [Целя] до шафи і почала в ній дуже пильно шукати чогось між понавішуваними сукнями (Фр., II, 1950, 296);
Степці усе тут [у ресторані] здавалось якимсь казковим. І ці гарно одягнені люди, і.. красиві миски, понавішувані на стінах (Зар., На.. світі, 1967, 79);
// понаві́шувано, безос. присудк. сл.
Задзеленчала люлька.. мідними ретязьками, що чимало було понавішувано їх коло.. чубука (Мирний, І, 1954, 278).
Словник української мови (СУМ-11)