понагортати

ПОНАГОРТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Нагорнути багато чого-небудь, у багатьох місцях.

Люди зразу припали до панського [відібраного у пана] поля, як до води у спеку, понагортали копи, стіжки (Коцюб., II, 1955, 62);

По всьому полю рясніли хустки, жінки вигрібали пирій. Понагортали цілі копиці, підпалювали (Горд., II, 1959, 328);

// безос.

Такого снігу ввалило [навалило], такі кучугури понагортало, що як фортеця стала Вітрова балка (Головко, II, 1957, 329).

Значення в інших словниках

1. понагортати — понагорта́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. понагортати — -аю, -аєш, док., перех. Нагорнути багато чого-небудь, у багатьох місцях. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. понагортати — ПОНАГОРТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. Нагорнути багато чого-небудь, у багатьох місцях. Люди зразу припали до панського [відібраного у пана] поля, як до води у спеку, понагортали копи, стіжки (М.  Словник української мови у 20 томах
4. понагортати — Понагорта́ти, -та́ю, -єш гл. Нагресть (во множествѣ). Люде, що та мурашня, купки собі понагортали і живуть. Св. Л. 213.  Словник української мови Грінченка