понапувати

ПОНАПУВА́ТИ, а́ю, а́єш і ПОНАПО́ЮВАТИ, юю, юєш, док., перех.

1. Дати напитися багатьом, вгамувати спрагу багатьох.

— Куди ти?.. — каже Христя. — Та я тільки худобу понапуваю, — одмовив він (Мирний, І, 1949, 307);

Край.. села над ставком понапували [Юрко і Катя] й нагодували коней (Коз., Вибр., 1947, 82).

2. Упоїти, зробити п’яними багатьох.

Отакі самі, як Гризотенко, понапоювали своїх сусідок і подружок (Речм., Твій побратим, 1962, 23).

Значення в інших словниках

1. понапувати — понапува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. понапувати — -аю, -аєш і понапоювати, -юю, -юєш, док., перех. 1》 Дати напитися багатьом, погамувати спрагу багатьох. 2》 Упоїти, зробити п'яними багатьох.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. понапувати — ПОНАПУВА́ТИ, а́ю, а́єш і ПОНАПО́ЮВАТИ, юю, юєш, док., кого, що. 1. Дати напитися багатьом, вгамувати спрагу багатьох. – Куди ти?.. – каже Христя. – Та я тільки худобу понапуваю, – одмовив він (Панас Мирний); Край ..  Словник української мови у 20 томах
4. понапувати — Понапува́ти, -ва́ю, -єш гл. Напоить (многихъ). А своїх діток та й погодувала б, ранньою росою понапувала б. Чуб. III. 267.  Словник української мови Грінченка