понаставати

ПОНАСТАВА́ТИ, стаю́ть, док., діал. Настати, з’явитися (про людей певного складу).

[Микола:] Постривайте, грабителі, не пожалію відра горілки суддям, а вже провчу, хоч злість зірву! Он народ який понаставав! (К.-Карий, II, 1960, 123).

Значення в інших словниках

1. понаставати — понастава́ти дієслово доконаного виду настати, з'явитися — про людей певного складу) діал.  Орфографічний словник української мови
2. понаставати — -стають, док., діал. Настати, з'явитися (про людей певного складу).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. понаставати — ПОНАСТАВА́ТИ, стаю́ть, док., діал. Настати, з'явитися (про людей певного складу). [Микола:] Постривайте, грабителі [грабіжники], не пожалію відра горілки суддям, а вже провчу, хоч злість зірву! Он народ який понаставав! (І. Карпенко-Карий).  Словник української мови у 20 томах
4. понаставати — Понаставати, -стаємо, -єте гл. Настать, наступить (во множествѣ). Злі ґаздове понаставали. Левиц. І. Світ. 12.  Словник української мови Грінченка