понехтувати
ПОНЕ́ХТУВАТИ, ую, уєш, док.
1. неперех., ким, чим. Поставитися із зневагою до кого-, чого-небудь.
2. перех., розм. Зіпсувати, пошкодити що-небудь.
Як нап’ється, то сорочки рве, горшки б’є, сказано, що на очі натрапиться, усе понехтує (Сл. Гр.);
// Побити, понівечити кого-небудь.
От падлючі діти — так понехтували хлоп’я: як побили (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)