поновка

ПОНО́ВКА, и, ж., розм. Те саме, що поно́ва.

Сумує старенький: в колодці, Дай боже, торішній медок Коли б то задержавсь у зиму! Поновки й на палець нема… (Манж., Тв., 1955, 40).

Значення в інших словниках

1. поновка — поно́вка іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. поновка — -и, ж., розм. Те саме, що понова.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поновка — ПОНО́ВКА, и, ж., розм. Те саме, що поно́ва. Сумує старенький: в колодці, Дай Боже, торішній медок Коли б то задержавсь у зиму! Поновки й на палець нема... (І. Манжура).  Словник української мови у 20 томах