Словник української мови в 11 томах

поняньчити

ПОНЯ́НЬЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Няньчити якийсь час.

[Лукерія Степанівна:] Он там, на грядках, Харитониха обполює баклажани та дуже бідкається, що нікому поняньчити дитину… (Кроп., II, 1958, 273).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. поняньчити — поня́ньчити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. поняньчити — -чу, -чиш, док., перех. Няньчити якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поняньчити — ПОНЯ́НЬЧИТИ, чу, чиш, док., кого. Няньчити якийсь час. [Лукерія Степанівна:] Он там, на грядках, Харитониха обполює баклажани та дуже бідкається, що нікому поняньчити дитину... (М. Кропивницький).  Словник української мови у 20 томах