попадька
ПОПА́ДЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до попадя́.
Поглянув пан-отець на свою попадьку (Сл. Гр.);
— Він мені ще по семінарії знайомий, а вона… вона, кажуть, у нього теє… веселенька попадька (Мирний, III, 1954, 206).
Словник української мови (СУМ-11)