попирхувати
ПОПИ́РХУВАТИ, ую, уєш, недок. Пирхати час від часу.
Попирхували поблизу коні, жуючи овес (Гончар, III, 1959, 79);
Тіло його вже було червоне, чуб став м’який і розсипався, а він усе плюскотів і плюскотів над мискою, задоволено попирхуючи (Кучер, Прощай.., 1957, 316).
Словник української мови (СУМ-11)