пописько

ПОПИ́СЬКО, а, ч., зневажл. Те саме, що піп.

— Чую, сопе, як міх, здавати почав пописько (Збан., Єдина, 1959, 132).

Значення в інших словниках

1. пописько — попи́сько іменник чоловічого або середнього роду, істота зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. пописько — -а, ч., зах. Піп.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пописько — ПОПИ́СЬКО, а, ч., зневажл. Те саме, що піп. – Чую, сопе, як міх, здавати почав пописько (Ю. Збанацький).  Словник української мови у 20 томах
4. пописько — Попи́сько, -ка, -ку; -пи́ська, -пи́ськ  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. пописько — Попи́сько, -ка м. = піп. Пописко фтішився за ті гроші. Гн. II. 122.  Словник української мови Грінченка