попит
ПО́ПИТ, у, ч. Вимога на певний товар; можливість швидкого продажу певного товару.
Попит на чисту нафту збільшувався раз у раз (Фр., VIII, 1952, 379);
Завдяки неодноразовим зниженням цін збільшився попит населення на продовольчі, а також і на промислові товари (Рад. Укр., 4.II 1955, 1);
// Потреба в чому-небудь.
Чим сильніше розвивається капіталізм і велика індустрія, тим сильнішими стають взагалі коливання в попиті на робітників не тільки в землеробстві, але і в промисловості (Ленін, 3, 1970, 303);
Тепер потрібні вищі темпи розвитку сільського господарства, щоб повністю задовольняти зростаючий попит трудящих на продукти харчування (Колг. Укр., 4, 1961, 1).
Знахо́дити (знайти́) [вели́кий (до́брий, значни́й, широ́кий і т. ін.)] по́пит; Користува́тися [вели́ким] по́питом; Ма́ти [вели́кий] по́пит — бути об’єктом широкого використання, успішно продаватися.
Вироби з поліського кришталю все ширше знаходять попит у широких кіл населення (Рад. Укр.. 16.I 1965, 3);
Книги Горького займають почесне місце в бібліотеках, клубах, червоних кутках, користуються великим попитом у читачів [Монголії] (Київ. пр., 17.VI 1951, 3);
На Україні з м’яких сирів поширена бринза, яка має великий попит у населення (Укр. страви, 1957, 73).
∆ Платоспромо́жний по́пит див. платоспромо́жний.
Словник української мови (СУМ-11)