попит

Сума благ, які покупці хочуть і можуть купити у певний час при різних цінових діапазонах.

Значення в інших словниках

1. попит — по́пит іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. попит — [попиет] -ту, м. (на) -т'і  Орфоепічний словник української мови
3. попит — -у, ч. Вимога на певний товар; можливість швидкого продажу певного товару. || Потреба в чому-небудь. Користуватися великим попитом. Вторинний попит — ситуація на ринку, коли попит на один товар залежить від попиту на інший.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. попит — ПО́ПИТ, у, ч. Вимога на певний товар; можливість швидкого продажу певного товару. Попит на чисту нафту збільшувався раз у раз (І. Франко); Завдяки неодноразовим зниженням цін збільшився попит населення на продовольчі...  Словник української мови у 20 томах
5. попит — (англ. demапd) 1. частина потреб споживачів у товарах та послугах, що забезпечені грошовими коштами. П. включає попит населення на товари народного споживання і послуги підприємств...  Економічний словник
6. попит — ПОТРЕ́БА (відчуття необхідності задовольнити щось, робити щось, діяти певним чином), ХІТЬ розм., ПО́ТРІ́БКА розм., ЗНА́ДОБА розм., КРА́ЙНІСТЬ підсил. розм., НУЖДА́ заст., розм., НА́ДОБА діал., ПОДО́БА діал.; ДІ́ЛО розм., ДІ́ЛЬЦЕ розм.  Словник синонімів української мови
7. попит — По́пит, -ту, -тові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. попит — ПО́ПИТ, у, ч. Вимога на певний товар; можливість швидкого продажу певного товару. Попит на чисту нафту збільшувався раз у раз (Фр.  Словник української мови в 11 томах
9. попит — По́пит, -ту м. Спросъ. Він було сам без загаду своє діло справляє; а без попиту ніде тобі в світі і на малий час не одгодиться. Васильк. у.  Словник української мови Грінченка