Значення в інших словниках
-
попит —
по́пит іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
попит —
-у, ч. Вимога на певний товар; можливість швидкого продажу певного товару. || Потреба в чому-небудь. Користуватися великим попитом. Вторинний попит — ситуація на ринку, коли попит на один товар залежить від попиту на інший.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
попит —
ПО́ПИТ, у, ч. Вимога на певний товар; можливість швидкого продажу певного товару. Попит на чисту нафту збільшувався раз у раз (І. Франко); Завдяки неодноразовим зниженням цін збільшився попит населення на продовольчі...
Словник української мови у 20 томах
-
попит —
(англ. demапd) 1. частина потреб споживачів у товарах та послугах, що забезпечені грошовими коштами. П. включає попит населення на товари народного споживання і послуги підприємств...
Економічний словник
-
попит —
Сума благ, які покупці хочуть і можуть купити у певний час при різних цінових діапазонах.
Універсальний словник-енциклопедія
-
попит —
ПОТРЕ́БА (відчуття необхідності задовольнити щось, робити щось, діяти певним чином), ХІТЬ розм., ПО́ТРІ́БКА розм., ЗНА́ДОБА розм., КРА́ЙНІСТЬ підсил. розм., НУЖДА́ заст., розм., НА́ДОБА діал., ПОДО́БА діал.; ДІ́ЛО розм., ДІ́ЛЬЦЕ розм.
Словник синонімів української мови
-
попит —
По́пит, -ту, -тові
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
попит —
ПО́ПИТ, у, ч. Вимога на певний товар; можливість швидкого продажу певного товару. Попит на чисту нафту збільшувався раз у раз (Фр.
Словник української мови в 11 томах
-
попит —
По́пит, -ту м. Спросъ. Він було сам без загаду своє діло справляє; а без попиту ніде тобі в світі і на малий час не одгодиться. Васильк. у.
Словник української мови Грінченка