попихкувати

ПОПИ́ХКУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. неперех. Пихкати час від часу.

Ось і рефулер.. Злегка попихкує рудим димом труба (Донч., II, 1956, 83);

Попихкуючи прокуреною люлькою, Петру повагом іде вулицею села (Чаб., Балкан. весна, 1960, 26);

Над неозорими ланами попихкують димки (Грим., Незакінч. роман, 1962, 156).

2. перех., розм. Курити люльку, цигарку і т. ін., пихкаючи час від часу.

Чіпка.. насвистує крізь зуби веселу пісню, попихкуючи люльку (Мирний, І, 1949, 328);

[Xаритошка (подає люльку):] А ось і люлечка ваша. Попихкуйте, дідусю! (Мам., Тв., 1962, 397).

Значення в інших словниках

1. попихкувати — попи́хкувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. попихкувати — див. звучати; палити  Словник синонімів Вусика
3. попихкувати — -ую, -уєш, недок. 1》 неперех. Пихкати час від часу. 2》 перех., розм. Курити люльку, цигарку і т. ін., пихкаючи час від часу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. попихкувати — ПОПИ́ХКУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. Пихкати час від часу. Ось і рефулер .. Злегка попихкує рудим димом труба (О. Донченко); Попихкуючи прокуреною люлькою, Петру повагом іде вулицею села (М. Чабанівський); Над неозорими ланами попихкують димки (Я. Гримайло).  Словник української мови у 20 томах