поплентатися
ПОПЛЕ́НТАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. Піти повільно, ледве переступаючи або неохоче.
Всі люди позабирали клунки з хлібом і поплентались на панський лан (Н.-Лев., II, 1956, 186);
Коли гнів трохи втих, поплентався [Микола], мов хворий, у свою кімнату, ліг горілиць на ліжко (Гжицький, Вел. надії, 1963, 47);
// Піти (несхвально).
А вона, вона краща? Нарядилася й попленталася до його!.. (Мирний, III, 1954, 184);
[Гапка:] Де це Захарко? Куди він поплентався? (Кроп., II, 1958, 166).
Словник української мови (СУМ-11)