поповнений
ПОПО́ВНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до попо́внити.
Полк, поповнений після польського походу, знову розквітнув донбасівською славою, на тачанці стояв кулемет, удосконалений і пристріляний, слухняний і повороткий, вивірений, надійний «максим» (Ю. Янов., II, 1958, 222).
Словник української мови (СУМ-11)