попоклясти
ПОПОКЛЯСТИ́, попокляну́, попокляне́ш і рідко попоклену́, попоклене́ш, док., перех., розм. Клясти багато разів, тривалий час.
— Тобі, Явдохо, наказ: перебиратись з дочкою у двір.. — Господи! що ми тоді з матір’ю попоплакали та попокляли свою долю! (Мирний, III, 1954, 163).
Словник української мови (СУМ-11)