пополовіти

ПОПОЛОВІ́ТИ, і́є. Док. до полові́ти.

Дождався [Онопрій] нарешті, затвердло зерно, пополовіло стебло, похилилося вниз (Фр., III, 1950, 206);

Ниви якось несподівано, немов за один день, пополовіли (Хор., Ковила, 1960, 83);

Вже місяць геть аж за хату зайшов, уже й небо на сході пополовіло (Вирган, В розп. літа, 1959, 291);

*Образно. [Ганна:] Колись і думки цвіли і рясніли, та пополовіли і зав’яли… (Кроп., II, 1958, 21).

Значення в інших словниках

1. пополовіти — пополові́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пополовіти — -іє. Док. до половіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пополовіти — ПОПОЛОВІ́ТИ, і́є. Док. до полові́ти. Дождався [Онопрій] нарешті, затвердло зерно, пополовіло стебло, похилилося вниз (І. Франко); Ниви якось несподівано, немов за один день, пополовіли (А.  Словник української мови у 20 томах
4. пополовіти — Пополовіти, -вію, -єш гл. Пожелтѣть. А маруна посходила та пополовіла. Гол. І. 290.  Словник української мови Грінченка