попороти

ПОПОРО́ТИ¹, порю́, по́реш, перех. Док. до поро́ти¹.

Попорола сорочку, бо не по-моєму пошита, по-своєму перешию (Сл. Гр.).

ПОПОРО́ТИ², порю́, по́реш, перех., розм. Док. до поро́ти² 1.

У плузі Волики розсердились, вертіли. Орать відлога не хотіли. Іван Волів таки запріг, їм боки попоров і виорав обліг (Бор., Тв., 1957, 187).

Значення в інших словниках

1. попороти — попоро́ти 1 дієслово доконаного виду розшити; розрізати попоро́ти 2 дієслово доконаного виду пошмагати розм.  Орфографічний словник української мови
2. попороти — I -порю, -пореш, перех. Док. до пороти I. II -порю, -пореш, перех., розм. Док. до пороти II 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. попороти — ПОПОРО́ТИ¹, порю́, по́реш. Док. до поро́ти¹. Попорола сорочку, бо не по-моєму пошита, по-своєму перешию (Сл. Б. Грінченка). ПОПОРО́ТИ², порю́, по́реш, розм. Док. до поро́ти² 1. У плузі Волики розсердились, вертіли. Орать відлога не хотіли.  Словник української мови у 20 томах
4. попороти — Попоро́ти, -порю́, -по́реш, -по́рють; попоро́в, попоро́ла  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. попороти — Попоро́ти, -рю́, -реш гл. Распороть. Попорола сорочку, бо не по моєму пошита, — по своєму перешию. Васильк. у.  Словник української мови Грінченка