попрікати

ПОПРІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОПРІКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., розм., рідко. Те саме, що докоря́ти.

Він робив, коли можна було робити… Ніхто не має права… так, так, ніхто не має права його попрікнути… (Коцюб., II, 1955, 221);

Завжди їй отак, не той, то інший попрікне. Тобі, мовляв, нічого — відмінниця, медаль одержиш, а з таким ключем можна які завгодно двері відкрити (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 5);

// чим. Ставити що-небудь у докір комусь.

[Семен:] Слухай же! Поки там що вдіємо, зоставайся ти у мене!.. [Микита(мов опечений):] У тебе? Щоб ти щодня попрікав мене шматком хліба! (Кроп., І, 1958, 115);

// Нагадувати комусь про його давні провини.

— Хто б смів Лиса попрікнути, Лапою його діткнути.., Тому цар язик із рота Вирізати повелить (Фр., XII, 1953, 48).

Значення в інших словниках

1. попрікати — попріка́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. попрікати — див. дорікати  Словник синонімів Вусика
3. попрікати — -аю, -аєш, недок., попрікнути, -ну, -неш, док., перех., розм., рідко. Те саме, що докоряти. || чим. Ставити що-небудь у докір комусь. || Нагадувати комусь про його давні провини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. попрікати — Докоряти, докорити, дорікати, дорікти, дорікнути, нарікати, наректи, нарікнути, урікати, уректи, урікнути, дотинати, дотнути, дотяти, картати, викартати, скартати  Словник чужослів Павло Штепа
5. попрікати — ПОПРІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОПРІКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що, рідко. Те саме, що докоря́ти. Він робив, коли можна було робити... Ніхто не має права... так, так, ніхто не має права його попрікнути... (М.  Словник української мови у 20 томах
6. попрікати — ДОКОРЯ́ТИ кому, розм. кого (виражати своє незадоволення комусь з певного приводу, звинувачувати когось у чомусь), ДОРІКА́ТИ, ЗАКИДА́ТИ кому що, КОРИ́ТИ кого, КАРТА́ТИ кого, ГА́НИТИ кого, ВИГОВО́РЮВАТИ кому, ВІДЧИ́ТУВАТИ кого, ВИЧИ́ТУВАТИ...  Словник синонімів української мови